Алла Снурнікова: “У власну культуру потрібно вкладати власні кошти”

В Україні проживають громадяни різних національностей – що змінюється, коли вони суттєво змінюють країну проживання: чи важко бути українцем в Ізраїлі? Чи розмовляють там українською? А як щодо культури, освітніх заходів? Сьогодні наша розмова – із засновницею та головою Товариства української культури в Ізраїлі Аллою Снурніковою.

Вітання! Нещодавно я дізнався, що в Тель-Авіві 6 грудня 2021 року пройшов Міжнародний конкурс української пісні. Розкажіть, наскільки даний захід популярний серед ізраїльтян, які переїхали з України?

Вже вдруге Товариство бере участь у ХІІІ Міжнародному фестивалі “Коляда на Майзлях 2022”.
Цього разу також онлайн, але є більше можливостей для реалізації творчих задумів, бо цього року вже можна трошки більше пересуватись і до основного складу долучились нові прекрасні голоси!

А конкурс української пісні в Ізраїлі відбувся вже вчетверте. Тут варто пояснити, що це лише номінація в загально ізраїльському конкурсі “Камертон”. Змагання відбуваються переважно серед молодих виконавців, що навчаються  у музичних школах та у приватних викладачів, але є інтерес і серед дорослих виконавців українського романсу. При відкритих міждержавних кордонах до участі долучались і виконавці з України серед іншого й за сприяння Ротарі-клубів.  Наразі зараз онлайн-формат не підходить організатору та ідейному натхненнику цього заходу Лєні Гейко. Зате ми весь цей час надихаємось живим звуком! Конкурс проводиться російською мовою, як зрозумілою для всіх учасників, хоч це отримує багато хейту. Взагалі, за думкою Лєни, українська мова незатребувана у Ізраїлі, (хоча як на мене зараз більш поширена і має зараз перспективи актуалізації), а українська пісня тут – це символ зв’язку в рідним краєм, з молодими роками та щастям! 

А які підсумки цьогорічного конкурсу, хто переміг і з якими піснями?

Журі цього року складалось з Ольги Сендерської (з Ярославля), Марини Василевської (Мінськ) та Дмитра Гершензона (Балта) такі символічні “троїсті музики” . На жаль і цього року були деякі обмеження і одна учасниця Варвара Дерев’янко  не змогла взяти участь, бо тільки прилетіла з Києва та була у карантині.

Переможниця – Яна Бондарь, зараз служить у лавах Цахалу, але ми будемо її просувати на інші конкурси, бо вона має величезний потенціал! На конкурсі виступав хор ветеранів! Всього учасників було десь 30 цього року.

До речі, які пісні найпопулярніші за всю історію конкурсу?

Безумовним фаворитом є “Червона рута” Володимира Івасюка, котрій вже понад 50 років! На другому місці, напевно, “Чорнобривці”..
Але українські пісні просто  супер популярні по цілому світу, як бренд: українські євреї у Грузії співають саме  українських пісень разом – адже саме культура об’єднує!

А як до заходу ставляться вихідці, наприклад, із Росії?

Цей конкурс об’єднує дуже різних людей: арабів з Крайотів, віруючих з Єрусалиму, вихідців з СНД та Європи. Якихось ексцесів, здається, не було жодного разу. Було, що батько виконавиці ні слова не розумів українською, але дуже тендітно поправляв стрічки на костюмі власної дочки. Брали участь співаки з різними особливими потребами з України, з усіх куточків Ізраїлю, вихідці з дуже різних реґіонів: українська пісня єднає! Минулого року в локдаун на фестивалі Коляди нас також єднав український спів – людей, що колись зустрілись в Ізраїлі і потім далі розлетілись по світах…

Взагалі, правильно я розумію, що Товариство української культури в Ізраїлі свого часу почалося з пісенного конкурсу? Чи все було зовсім не так?

Починалось Товариство шанувальників з курсів української мови, котрі я започаткувала за підтримки Посольства України восени 2013 року до відомої поїздки у Вільнюс, навіть отримала Грамоту, але щось в тому Вільнюсі пішло не так  і протести були також під Посольством тут… Було багато питань до роботи Українського культурного центру, фінансування культурного життя українців та забезпечення освіти, до виборчого процесу на закордонній виборчій дільниці тощо. Але саме за цей пандемічний рік автивність Товариства значно пожвавилась, а головне – систематизувалась,
тому ми вирішили зареєструвати наш соціальний інноваційний  проект і всі зацікавлені можуть доєднатись до наших лав!

А які ще культурні заходи ви проводите в Ізраїлі?

Цей рік, як не дивно, був дуже насичений “українськими подіями” у Ізраїлі:
клуб СУЛвІ (сучасної української літератури в Ізраїлі) провів низку зустрічей онлайн та вживу, залучив до обговорення книжок авторів; ми започаткували Українські зустрічі – клубний формат проведення вихідних цілою родиною з дітьми з розвагами для кожного покоління – разом святкували зустріч з Миколаєм, розписували писанки, брали участь в кількох міжнародних пісенних конкурсах, мандрували тими зустрічами до Хайфи та Єрусалиму, проводили екскурсію в столиці українською мовою, до котрої долучились наші сусіди тут – українки, що проживають поруч у Палестині. 

Мабуть, маєте багато планів на майбутнє?

На дуже багато планів у нас не вистачає ресурсів – тому ми намагаємось реалізовувати найбільш реалістичні проекти: за підтримки Посольства поновити  курси української мови, провести презентацію перекладів івритом сучкрліт творів, втілити  курс вишивки, відкрити сучасний “Катрусин кінозал” – перегляд та обговорення українських стрічок.
Хотілось би навесні вже висадити деревце від нашого Товариства на Алеї українських діаспор  на Русанівській набережній у Києві – залишилось зібрати трошки менше половини коштів на каштан чи липу.  

Загалом – які уявлення про Україну існують серед “пересічних ізраїльтян”?

Про це доречніше запитати самих отих “пересічних ізраїльтян”. До речі, тепер вони мають можливість читати сучасну українську літературу завдяки перекладам – приватний проект НЕМАЛЯ презентує романи Юрія Андруховича “Московіада”, Юрія Винничука “Танго смерті” та інші (не хочу наврочити – не буду розкривати всі карти).
На жаль уявлення часто складається обмежується Чорнобилем, Уманню.

Метою Товариства є презентація української літератури ізраїльтянам?

Метою Товариства є популяризація культурного доробку українців: літератури, мистецтва, гастрономічна дипломатія, вивчення спільної історії.

Як ви вважаєте, діти сучасних олім мають бути все ж таки ізраїльтянами чи українцями?

Цікаво сформульоване питання: дивлячись що ви маєте на увазі, бо бути українцем у Ізраїлі – непросто. Ізраїльська культура багатогранна – серед іншого великий вплив мають саме вихідці з України. А серед громадян Ізраїлю є араби, котрі одружені на українках – то вони хто згідно вашого питання? Я дуже не люблю, коли міряються ступінню своєї українськості чи розміром свого обрізання, а не хочуть вивчати навколишній світ та розмірковувати над розбудовою  майбутнього…

Взагалі, COVID-19 вніс багато коректив у сьогодення і плани організацій. А у вас з цим як? Наразі є проблеми з відвідуванням Ізраїлю туристами з України. Тому товаришуємо ми все більше на відстані. З якими основними проблемами стикається Товариство під час пандемії і як ви їх долаєте? 

Ми ініціювали дослідження українскості у мешканців Ізраїлю разом з МІУК, адже найкращий спосіб подолати проблему – це досконало вивчити її.